Горщик меду

Материал из свободной русской энциклопедии «Традиция»
Перейти к: навигация, поиск

Горщик меду


Автор:
Лужицкая народная








Язык оригинала:
Сербохорватский язык



Колись лисичка з вовком жили вкупі й разом добували собі харч. Якось принесли вони додому горщик меду, поставили в комірчині й полягали спати — вовк за піччю, а лисичка — на припічку.
От лисичці так скортіло меду. Вдарила вона хвостом об кахлі на припічку, вовк почув та й каже:
— Хтось до нас іде, лисичко, піди відчини! Лисичка встала, пішла в комірчину та й узялася до меду. Потім облизалася й увійшла в хату.
Вовк був дуже цікавий, то й питає:
— А що там?
— Та запросили мене в куми!
— Як же назвали дитину?
— Початочком.
Лягла лисичка на припічку, та невдовзі знов стук-стук хвостом. Вовк почув та й каже:
— Лисичко, піди відчини, хтось знов стукає! Лисичка зараз же встала, подалася до комори й з'їла мед до половини. Приходить у хату, а цікавий вовк питається:
— А що там?
— Та знов кликали мене кумувати.
— А як назвали дитину?
— Половинкою.
Лягла лисичка на припічку, та незабаром знову стук-стук хвостом. Вовк і каже:
— Лисичко, піди відчини, там знов хтось стукає! Лисичка встала й пішла до комори. Там вона знову так допалася до меду, що виїла геть увесь до дна, ще й горщик вилизала.
От вертається до хати, а вовк і питає:
— Хто ж то був цим разом?
— Та знов мені довелося кумувати.
— А як назвали дитину?
— Лизунцем.
Знов лягла лисичка на припічку та невдовзі й каже вовкові:
— Братику-вовче, чула я, що цього року в усіх людей мед забродив, а погляньмо, як там наш.
Устали обоє, пішли до комори. Дивляться — горщик порожній. Почали вони сваритись: хто з'їв мед. От лисичка й каже:
— Вчинімо пробу: полягаймо проти сонця, та з кого мед потече, той його й з'їв.
Полягали вони в садку на осонні. Вовк хутко заснув, аж захріп. А з лисички мед так і тече. Устала вона потихеньку й вимастила вовкові весь хвіст тим медом. А тоді збудила його та й давай лаяти:
— Ой лишенько! Ти ж увесь мед ізжер! Бач, аж тече з тебе!