Казка про зачарованого щупака

Материал из свободной русской энциклопедии «Традиция»
Перейти к: навигация, поиск

Казка про зачарованого щупака


Автор:
Польская народная








Язык оригинала:
Польский язык



Жила на світі мачуха і мала вона рідну дочку й пасербицю Кахну. І, як-то воно в світі й буває, своїй дочці догоджала, а пасербиці не любила. А та рідна, як і її матіночка, збиткувалася над Кахною. Якось мачуха сироті й каже:

— Візьми зараз кошелі, йди до річки, налови там риби, та дивися, щоб мені вернулася до заходу сонця, бо якщо ні, то начувайся! А там недалеко за селом річка текла. Пішла дівчина до річки й плаче, бо не знає, як тієї риби наловити. Аж тут з води випірнув щупак. Луска на ньому блищить, і він людським голосом питає: — Чого це ти плачеш? Кахна й розказує йому про мачуху та все сльози ллє. А він їй: — Не плач, лягай собі та й спи. Я виручу тебе з біди, бо знаю, що ти добра дуже і прихильна до всього живого. Тільки не розказуй нікому нічого. Кахна лягла під липою і заснула, а як прокинулася, дивиться, аж її кошелі вже повні риби. Дівчина очам своїм не вірить, підійшла до кошеля, та тільки торкнулася, а кошіль так і пішов до хати. Торкнулася вона до другого, до третього — те ж саме. А мачуха виглянула у вікно та як побачила, що діється, розлютилася і як закричить: — То ти он яка розумна?! А хто це тобі риби наловив? Кахна їй ні слова. От мачуха знову загадала їй роботу: — Тепер збери в ті кошелі шмаття, піди до річки, випери, висуши та викачай! Та дивися мені, поки сонце зайде, щоб була вже тут! Дівчина понесла кошелі на річку, сіла там та й плаче. Коли знов виходить з води той самий щупак і питає: — А чого ти плачеш? Кахна розказала йому про все, плачучи. Щупак і каже: — Не плач, лягай під липою і спи! Кахна лягла під липою на траві та й заснула, а коли прокинулася, дивиться, все шмаття чисте, рівненько складене і викачане, лежить уже в кошелях. Торкнулася рукою одного кошеля, другого, і вони враз самі подалися додому. А мачуха стояла на порозі та як побачила випрану білизну, закипіла від злості й каже: — На ось тобі дірявий ополоник, та піди до річки і не зертайся додому, поки не начерпаєш ним повні коновки води. Що було робити бідній сироті? Взяла вона ополоник і коновки, йде до річки та там плаче. А мачусі закортіло дізнатися, хто воно там допомагає Кахні. От вибігла вона з хати та й пішла нишком за дівчиною, щоб на власні очі побачити, що там буде діятися. Як стала ж дівчина дірявим ополоником набирати води у ті коновки й низько нахилилася, тоді мачуха нишком підкралась до неї ззаду і вже мала було зіпхнути її в річку. Коли тут щупак вискочив з води та так пхнув злу мачуху, що та сама шубовснула на дно. А щупак струснув із себе луску і перекинувся таким вродливим королевичем. Потім одружився із Кахною, справили пишне весілля та жили собі довго й щасливо.