Лисичка та журавель

Материал из свободной русской энциклопедии «Традиция»
Перейти к: навигация, поиск

Лисичка та журавель


Автор:
Украинская народная








Язык оригинала:
Украинский язык



Були собi лисичка та журавель.Ото й зустрiлися якось у лiсi.
Та такi стали приятелi! Кличе лисичка журавля до себе в гостi:
- Приходь, - каже, - журавчику,приходь, лебедику! Я для тебе - як для себе.
От приходить журавель на ласкавi запросини. А лисичка наварила кашки з молоком, розмазала по тарiлцi та й припрошує:
- Призволяйся, журавлику, призволяйся, лебедику!
Журавель до кашки. Стукав, стукав дзьобом по тарiлцi - нiчого не виходить.
А лисичка як узялася до страви - лизь та лизь гарненько якиком, поки сама всю кашу вилизькала. Вилизькала та до журавля:
- Вибачай, журавлику, - що мала, тим тебе й пригощала, а бiльше немає нiчого.
- То спасибi ж, - мовить журавель. - Приходь же, лисичко тепер до мене в гостi.
- А прийду, журавлику, прийду, лебедику!
На тому й розiйшлися.
От уже лисичка йде до журавля в гостину. А журавель наварив такої-то смачної страви: узяв i м'яса й картопельки, й бурячкiв - усього-усього, покришив дрiбненько, склав у глечик з вузькою шийкою та й каже:
- Призволяйся, люба приятелько, не соромся!
От лисичка до глечика - голова не влазить! Вона сюди, вона туди, вона боком, i лапкою, i навстоячки, i зазирати, й нюшити ...
А журавель не гуляє: все дзьобом у глечик, усе в глечик.
Помаленьку-помаленьку - та й поїв, що наварив. А тодi й каже:
- Оце ж, вибачай, лисуню, що мав, то тим i пригощав.Та вже бiльше нiчого не маю на гостину.
Ох i розгнiвалася ж лисичка! Так розсердилася, що й подякувати забула, як годиться, чемним бувши.
Так-то їй журавлева гостина до смаку припала!
Та вiд того часу й не приятелює з журавлями.