Про песиголовцiв

Материал из свободной русской энциклопедии «Традиция»
Перейти к: навигация, поиск

Про песиголовцiв


Автор:
Украинская народная








Язык оригинала:
Украинский язык



Давно по лісах І по селах ходили песиголовці. Коли напали на самого чоловіка, вкрали його і з'їли. Не можна було лишити у хижі саму жінку.

У Горінчеві була баба Головканя. Раз вона пекла хліб. ' Подивилася у вікно І бачить — їде на коні песиголовкиня і повернула в їх двір. Баба скоро прикрилася простиралом і лягла у постіль. Песиголовкиня зайшла до хижі і бачить: лежить жінка на постелі. Що ти там робиш? Лежу, бо хвора я з дитиною. У менЬ мала дитина. Песиголовкиня жінку не чіпала. Лише каже: Дай мені їсти! Іди та шукай собі. Чи є в тебе капуста? — Там стоїть, у сінях. Песиголовкиня пішла до сіней, розкрила бочку і забилася головою у бочку. А баба Головканя, як побачила, що песиголовкиня нагнулася, скоро взяла сокиру і пересікла їй поперек. Вбила песиголовкиню, посікла і склала у бочку. Вночі бочку поклала на віз і повезла у ріку. А кінь песиголовкині з бесагами грошей лишився бабі- Це була чиста правда. Якось горінчівський чоловік на прізвище Доро.мбей ніс дрова з хащі. Коло ріки стрічає його песиголовець. — Кидай геть дрова і дай постоли, — закричав песиголовець. І Доромбей кинув в'язанку і зняв постоли й передав песиголовцеві. А песиголовець бере постолці з правої ноги на ліву, не розуміється, як треба взувати. Доромбей дивиться на нього, а далі підняв сокиру і — бух по голові! І вбив песиголовця.