Як слимак з лисом змагався

Материал из свободной русской энциклопедии «Традиция»
Перейти к: навигация, поиск

Як слимак з лисом змагався


Автор:
Польская народная








Язык оригинала:
Польский язык



Якось уранці виліз лис із своєї нори в лісі та й думає: “Сьогодні неділя, тож годилося б роздобути смачненький обід”.

Вибіг з лісу до озера Пурда та й засів на диких качок чатувати. А на озері тих качок плавало так багато, що в лиса аж слинка потекла, і ніяк він не міг діждатися, коли ті, нарешті, з води вийдуть. Тоді підкрався до самого очерету й зачаївся там. Табун качок підплив до очерету, щоб забратися до своїх гнізд. Тут лис як скочить у воду і вже ось-ось був би вхопив качку, аж вона пурх угору, і хитрун піймав облизня. І так було йому цілий день. До вечора набридло лисові безталанне полювання, що йому й смачної качки відхотілося. Бродив він, никав сердитий лугом і набрів на слимака. Та й каже йому: — Здоров, малий волоцюго! Куди це ти чимчикуєш? — Хочу до заходу сонця обійти озеро. Розреготався лис та й далі каже слимакові: — Ха-ха-ха! Я-то оббіг би, але ти?! І за три дні не подолаєш цієї дороги! А слимак йому: — Може, хочеш зі мною позмагатися? То давай! — Ну добре! Але якщо я оббіжу швидше за тебе, тоді з’їм тебе! Слимак же спокійно: — Згода! Лис зрадів і готовий уже був рвонутися вперед. Але слимак ще додав: — Перед тим як пустимося бігти, я полічу до трьох. Ти ставай попереду, а я побіжу за тобою, і побачиш, що я все одно буду перший! Жадібний і голодний лис зрадів, аж не встоїть на місці, тупцюється по піску й питає: — То вже можна? — Ще ні!— відповідає слимак. А приклеївся до лисячого хвоста, то тоді як закричить: — Раз, два, три, біжімо! Лис враз рвонувся з місця, біжить, біжить що є духу, а коли вже був у половині дороги, оглянувся назад себе,— слимака нема. Тут лис упав на землю, щоб передихнути, та й гукає: — Гей, слимаче, а де ти? — Я тут! Як почув те лис, як схопився, як побіг, скільки сили було в ногах. Сонце вже зайшло і стало темно, коли прибіг лис на те місце, звідки почали вони змагатися. Дивиться, а слимака нема. На радощах він аж хвостом крутнув сюди-туди. А слимак відклеївся від лисячого хвоста і як закричить: — То це ти аж тепер прибіг? Я вже півтори години тут стою, чекаю тебе! Засоромився лис, опустив хвоста і подався голодний до своєї нори.